У Василя Новака із села Курівці Тернопільської громади незвичне хобі – уже кілька років вирощує шиншил. У 2018-ому чоловік задумався над тим, щоб зайнятися якоюсь цікавою справою. Спало на думку вирощувати тварин, хутро яких вважають одним із найкоштовніших. Підтримують його захоплення дружина Оля і двоє донечок – Ангелінка і Соломійка.
Спершу Василь мав намір зайнятися цією справою саме через цінне хутро. Однак вперше взявши малюків на руки, ці думки відсіяв. Вирішив, що вирощуватиме шиншил як домашніх улюбленців, – розповідає “Сільський господар”.
«Перших п’ять сімей, а це 25 шиншилок, придбав у Львові на племінній фермі. Мої рідні тривалий час навіть не здогадувалися, що я заплатив за них космічну на той час суму. Але наважився і таки втілив свій задум».
Господар розповів про цікаві сімейні стосунки у цих тварин. Сім’я складається із одного самця і чотирьох самок. Клітки сконструйовані так, що у кожної із самок на шиї є пластикове кільце, яке не дає змоги їй виходити за територію своєї кімнатки, бо якщо дві самки зійдуться вкупі – починається серйозна бійка. А ось самець вільно заходить до будь-якої із «дівчат». Самка ходить вагітною 117–120 днів. Народжує найчастіше двічі на рік.
Василь Новак наголошує, що шиншили – це не іграшки, не проста дитяча забаганка. Ці тварини потребують належного догляду, піклування, ласки і любові. Віддячуватимуть малюки відданістю і грайливістю, можуть стати ще кращими друзями, ніж кішки чи собаки.
«Нині у мене 14 сімей. Усі болячки у цих тварин виникають через неякісну їжу. Тож найперше має бути хороший корм. Я купую спеціальний гранульований у зоомагазині. Неодмінно потрібно дивитися на дату виготовлення і строк придатності. За добу шиншилка з’їдає лише 40 грамів корму. На місяць – це 1 кг 20 г корму, що вартуватиме приблизно 150 гривень. Тож це не є аж так затратно, – каже Василь. – Наступне – якісна вода. У мене є своя свердловина. Я спеціально возив воду на аналіз чи підходить вона для цих тварин. Для людей вода може бути придатна, а ось для шиншил – ні. Тому цей чинник теж потрібно враховувати. Вода у жодному разі не має бути хлорованою. У крайньому разі можна використовувати бутильовану.
Ще один важливий момент – підстилка має бути неодмінно соснова, бо вони люблять її гризти. Купуючи її у магазині, пильнуйте, щоб колір був світлий, якщо темний – уже додали трохи дуба, а він зкріплює шлунок.
Шиншили люблять лугове сіно, у жодному разі не болотне. З’їдають вони його небагато. Зберігати сіно треба у сухому, чистому місці, герметично закрите, щоб на нього і муха не сідала. Загалом рекомендую зберігати корми у скляній, герметично закритій тарі.
Тваринки люблять вітамінчики. Але тут потрібно теж знати міру. Я даю їм скибочку сушеного яблука двічі на тиждень. Знаю, що інші господарі годують улюбленців сушеними кропивою, ромашкою, липовим цвітом, суницями. Сирі яблучка даю лише тоді, коли виникають закрепи».
Тепер щодо запаху, який турбує найбільше господинь. Часто, коли діти хочуть тваринку, мами наголошують: «Ти уявляєш який запах буде у домі?» Василь каже, що у шиншил з цим проблем немає. Адже ці тваринки взагалі без запаху, адже не мають потових залоз, їхнє хутро – гіпоалергенне. Але звісно, якщо не чистити належно клітку, запах буде. Наприклад, він прибирає у клітках раз на тиждень. Вдома рекомендує робити це двічі на тиждень, і тоді взагалі не відчуєте жодного стороннього запаху.
Чоловік радить, щоб шиншилка стала вашим найкращим другом, приручати її змалку. Якомога частіше брати її на руки, гратися, зрештою вона стане лагіднішою від кошенятка. Але є знову ж таки свої нюанси.
«Шиншила зовні – як мишка, за характером – білочка. Ця тварина має жити у клітці, за нею треба стежити, коли вона поза нею, бо полюбляє ховатися у найнедоступніших місцях у домі. А ще любить гризти проводи, найбільше чомусь їй смакує провід від інтернету. Цікавий факт – шиншила може підстрибнути до метра-півтора у висоту. Якщо правильно за нею доглядати, любити, оберігати, житиме тваринка 15 років», – резюмував пан Василь.